Найти на сайте: параметры поиска
тизер верх
 

ХУДОЖНЯ МАЙТЕРНІСТЬ ПОВІСТІ І. НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО «КАЙДАШЕВА СІМ'Я»

9 августа 2016 - Саня

Більше ніж століття відділяє нас від часу написання I. Нечуєм-Ле- вицьким повісті «Кайдашева сім'я», але життя героїв, їхні вчинки і поведінка хвилюють нас і зараз. У чому ж секрет такого довголіття літературного твору? Мені здається, найперше, у художній майстерності автора. I. Нечуй-Левицький не бере предметом дослідження якихось ви­значних, незвичайних подій, не кидає своїх героїв у вир випробувань. Він показує буденне сімейне життя, день за днем, рік за роком. I відзначає, що не всі можуть пройти випробування часом та «сімейними війнами» і зберегти при цьому гідність, поетичну душу.

I. С. Нечуй-Левицький високо цінував народну творчість і щоразу звертався до її невичерпних джерел. Мова повісті «Кайдашева сім'я» рясно пересипана, мов перлами, народними афоризмами, приказками, дотепа­ми, піснями. Правда, ці народні вислови дуже часто бувають «з перцем».

Старий Кайдаш говорить до Карпа: «В гурті каша їсться, а гуща дітей не розгонить». «Хоч між дровами, аби з чорними бровами»,— відповідає Лаврін матері на питання про одруження. Кайдашиха «розпустила на всю хату мед своїм язиком», висловлюючи побажання Мелашці: «Будь же, доч­ко, здорова, як риба, гожа, як рожа, весела, як весна, робоча, як бджола, а багата, як свята земля!» А сама при цьому думала: «Довго прийдеться мені вчити цю Мелашку... Коли б хоч не була така сатана, як Мотря». Цим автор підкреслює таку рису Кайдашихи, як облесливість та лицемірство. Щоб розважити і заспокоїти Мелашку, Балашиха говорить: «Дівка, як вер­ба: де посади, то прийметься»,— хоч сама із сумом відзначає: «У нас була, як рожа цвіла, а тепер така стала, як квітка в'яла». Словами казки розповідає Мотря батькам про свекруху: «В мене свекруха — люта змія: ходить по хаті, полум'ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем».

Забобонність селян, їхню темноту і неуцтво I. Нечуй-Левицький пока­зує особливо через епізод замовляння знахаркою бабою Палажкою хвороби

Кайдаша: «Пом'яни, господи, раба божого Омелька та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савтирю і ще тую, що телятиною обшита. Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп'яках...»

Отже, використання фольклору надало творові I. Нечуя-Левицького неповторного національного колориту, сприяло його виразності і більш глибокому розкриттю психології героїв.

Мова повісті «Кайдашева сім'я» багата на порівняння, що служить, разом з іншими художніми засобами, успішній реалізації ідеї.

Наприклад, автор так говорить про Кайдаша, підкреслюючи його згуб­ну пристрасть: «.Червоний перець у горілці дражнив його, наче цяцька малу дитину». Кайдашиха «стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині». Мотря «теліпалася на стіні, наче павук на павутинні». Мелаш- ка «затріпала рученятами, неначе пташка крилами».

У повісті використані гіперболи. Мелашка «виплакала всі сльози, що зібрались за всі жнива, і полила ними материн садок». На кожній сторінці твору можна зустріти багато й інших тропів та лексичних засобів: епітетів («під її солодкими словами ховається гіркий полин»), метафор (горщик завищав, застогнав, «в хаті гризла Мелашку свекруха»), синонімів («вони разом верещали, гвалтували, лаялись», свекруха з невісткою пищали, гав­кали, сичали, репетували, кляли, наробили галасу).

Високу майстерність виявив письменник у використанні діалогів. Це надало творові напруженого, динамічного і навіть драматичного звучання.

Варте особливої уваги застосування автором у повісті різних засобів гумору та сатири. Це комічні ситуації (Мотря з яйцями на драбині, по­милкове залицяння ченця до баби Палажки та інші), комічні діалоги (як Лаврін з Карпом собі наречених вибирали). З такого, наприклад, діалогу вимальовуються характери братів: суворий, неговіркий, перебірливий у Карпа і лагідний, жартівливий, поетичний у Лавріна.

А чого варта та сцена, коли «не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалась до тину стара видроока Кайдашиха.». Використаний тут з одного боку прийом паралелізму, заперечного порівняння, а з іншого — урочистий «батальний» тон для опису нікчемної сварки створюють неперевершену комічну картину, хоч і з відтінком суму.

То ж очевидна велика художня майстерність I. Нечуя-Левицького у використанні всіх художніх засобів мови, у вираженні авторської позиції — людина не повинна втрачати самоповаги за будь-яких обставин і разом з тим поважати право інших на власну гідність. Недаремно I. Франко відносив повість «Кайдашева сім'я» «до найкращих оздоб українського письменства».

Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!