Блог клуба - Шкільні твори

Кожна пора року красива і неповторна по-своєму: і білосніжна зима, і весела буйнотравна весна, і красне літечко, і золота осінь. Про ці пори року складено безліч казок, прислів'їв, літературних творів. Багато поетів малювали картини природи, оспівували її неповторність і красу.
Видатним майстром пейзажної лірики є Яків Щоголів, який у своїх поезіях зобразив природу у різні пори року, в погожі дні і в негоду.

Микола Вінграновський — поет, прозаїк, знавець і співець природи. Ще з дитинства він відзначався допитливістю та веселою вдачею, мав надзвичайний хист бачити те, що інші не завжди помічають. Він відчував неповторну красу природи, людську доброту.
М. Вінграновський — майстер поетичних пейзажів. У його поезіях немає різкої грані між людиною і природою.

Скільки вже було сказано про українських гумор, скільки написано гумористичних поезій, оповідань, байок, комедій! Але минають роки, навіть тисячоліття змінилися, а гумор не зникає з повсякденного життя українців та з літератури! Гумор допомагає нам критично сприймати дійсність, виходити зі складних життєвих ситуацій, легше та оптимістичніше сприймати життя, а головне — самих себе.

Кожна людина є частиною великого роду. З ним нерозривно пов'язані її життя і доля. Красу родинних почуттів описав у своїх поезіях С. Чернілевський. У вірші «Теплота родинного інтиму» показано сердечно-щирі, задушевні стосунки сина і матері.

Найбільше з прочитаних поезій М. Вінграновського мені сподобався вірш «Ходімте в сад...». Поет не просто описує природу рідного краю, а використовує такі метафори та образи, які по-справжньому вражають, дивують і надовго залишаються в пам'яті. Сонне волосся ночі, згорблений чумацький небопад, жовті кулачки груші — які прекрасні образи, які яскраві!

Богдан-Ігор Антонич — неповторний співець одвічного єднання людини і природи, їх глибинних зв'язків. Він пропонує читати велику книгу природи, бо саме в ній можна знайти відповідь на загадку нашого буття.
Поет щодня радів сонцю, тішився деревами, дивувався красі квітки чи листка. Захоплено писав він про карпатську природу і лемківські села, вважаючи людину невід'ємною часткою навколишнього світу.

Оповідання Євгена Гуцала «Лось» дуже схвилювало мене. Колись я бачив лося у зоопарку в нашому місті. Тварина дивилася на мене дивовижними чорними очима, мала величну поставу та великі красиві роги. Читаючи епізод, у якому хлопці визволили лося з льодяного полону, я дуже хвилювався за малих сміливців і водночас захоплювався їхньою мужністю.

Кожен письменник має свій особливий стиль. Кожен поет по-своєму сприймає навколишній світ і по-своєму передає побачене та пережите у своїх поезіях.
в літературі, кожен з нас створює собі певний образ козака. Якими я уявляю собі запорожців? Спробую відповісти на це питання.
Творчість Павла Тичини — чи не найкраще підтвердження цієї закономірності. Його поезії важко сплутати з творами інших митців.

Я добре пам'ятаю, як вперше почув цей вірш. Мені його читала мама. Я заплющив очі і уявляв усе, що зобразив Т, Шевченко у своїй поезії. Я тоді був зовсім маленький, і мене дуже здивувало, як майстерно може митець зобразити навколишню дійсність... Напевне, з того дня я по-справжньому захопився літературою.

Багато творів художньої літератури та народних дум, переказів та легенд присвячено Запорозькій Січі й запорожцям. Спираючись на їхні образи, змальовані в літературі, кожен з нас створює собі певний образ козака. Якими я уявляю собі запорожців? Спробую відповісти на це питання.